Маневичі – селище міського типу, районний центр Маневицького району, розташоване на залізниці Ковель – Сарни, за 75 км від обласного центру.

Селище розташоване у північно-східній частині Волинської області в смузі Північного Полісся на рівній і легко хвилястій місцевості з супіщаними грунтами. Навколо селища значні масиви соснового лісу, на півночі заболочені.

Маневичі – відносно нове поселення, в 1992 році зустріло своє перше століття. Виникло воно у зв’язку з будівництвом залізниці Ковель-Сарни наприкінці ХІХ століття. У 1892 році в районі сучасного селища Маневичі розпочали вирубувати ліс для прокладання залізниці і приступили до її будівництва. Обабіч неї, поблизу колишнього села Маневичі, що з 1964 року називається Прилісне, було споруджено залізничну станцію Маневичі.Маневичи - Вокзал в Маневичах

Будівництво біля станції складів, бараків для робітників та інших приміщень, що тривало аж до 1914 року, поклало початок сучасному селищу – Маневичам. Його першими жителями були робітники. Пізніше тут оселилися залізничники та робітники підприємств, які створювалися тут для забезпечення потреб будівництва. Зокрема, в 1906 році почали діяти  два цегельні сезонного характеру заводи з 50-75 робітниками. В наступному році виникло невеличке лісопильне підприємство. На ньому працювало всього 18 робітників. За перші чотири роки існування станції в селищі вже було 16 дворів і 127 чоловік. Така кількість населення залишалася тут аж до початку першої світової війни.

З розгортанням воєнних дій район станції Маневичі та селища біля неї став місцем концентрації військ та розташування інтендантських складів російської армії.

У 1915 році, під час наступу австро-німецьких військ, залізнична станція та населений пункт біля неї опинились в зоні боїв і були захоплені. У 1916 році російські війська відтіснили австро-німецькі війська до річки Стоходу і захопили станцію та населений пункт. Тут перебував штаб 46-го армійського корпусу з підрозділами і службами. Але незабаром під натиском німецько-кайзерівських військ та Центральної ради, які у ніч з 7 на 8 січня 1918 року почали наступ на Маневичі з двох напрямів, російські солдати відступили. 19 лютого станцію та селище знову захопили німецько-кайзерівські війська.

Наприкінці 1918 року, після відходу німецьких військ, до Маневич почали прибувати підрозділи петлюрівців.

У 1920 році Червона Армія, ведучи наступ проти білополяків, ввійшла в селище, але ненадовго. Восени цього року воно, як і вся Західна Україна, знову опинилось під владою Польщі. Маневичі увійшли до складу Ковельського повіту Городоцької гміни Волинського воєводства.

З встановленням радянського ладу і запровадженням нового  районування Маневичі в січні 1940 року стали районним центром.

На базі колишніх Троянівського та Чарторийського лісництв було створено Маневицький лісгосп з площею лісів в 33 тис. га. До складу лісгоспу ввійшло 9 лісництв, яким були передані ліси, що раніше належали поміщикам, акціонерним та банківським товариствам. Площа підпорядкованих лісгоспу лісів в січня 1940 року становила 71 382 га. В листопаді 1939 року створюється промкомбінат, а в грудні – рибгосп “Маневичі”; спочатку він мав 7 рибних ділянок та 11 озер, а на початку 1941 року розширився за рахунок рибних господарств “Колки” і “Галузія”. Для риборозведення використовувалися також річки Стохід і Стир.

За часів панування польської шляхти в селах зовсім не мали уявлення про кіно. Станом на 4 квітня 1940 року в Маневичах працює стаціонарна кіноустановка з пересувною кіноапаратурою, було відкрито лікарню, дитячий санаторій, семирічну школу, бібліотеку, клуб,Маневичи - Маневицький будинок культури

побудовано маслозавод, відновлено роботу парового млина, електростанції, промкомбінату. Відновилось і розширилось виробництво на тартаку та паркетній фабриці. На вулиці 100-річчя Маневич, яка називалась Луцькою, були розташовані пекарня, лісозавод, артіль по виготовленню головних уборів, магазини.Маневичи - Маневичи

28 червня 1941 року гітлерівці окупували Маневичі. Понад два з половиною роки тривала окупація. Це були найтяжчі часи в історії селища. Гітлерівці встановили режим жорстокого терору, нечуваного насильства і грабежу. Внаслідок здійснення Луцько-Ровенської операції 13-а армія під командуванням генерала М. П. Пухова Першого Українського фронту у взаємодії з 38-ою стрілецькою дивізією 70-ої армії Першого Білоруського фронту 2 лютого 1944 року визволили Маневичі від німецько-фашистських окупантів. Селище знову стало радянським. Проте воно більше двох місяців було на лінії радянсько-німецького фронту, тут точилися великі бої. У боях за визволення Маневич і району смертю героїв загинуло 572 радянські воїни. Багато поховано на братському кладовищі селища. Серед них майор П. А. Козирєв, капітан Г. В. Дроздов та інші. Народ свято шанує пам’ять про тих, хто віддав своє життя за визволення від гніту гітлерівців. На могилі загиблих у 1968 році встановлено обеліск. Також в Маневичах споруджено меморіальний комплекс землякам, радянським воїнам, партизанам і підпільникам, загиблим під час Великої Вітчизняної війни із встановленням погрудь воїнів-героїв Радянського Союзу Наматжана Хакімова і Віктора Єршова, які полягли в 1944 році під час визволення району від німецько-фашистських загарбників на висоті 192 м біля с. Старий Чорторийськ.

Зараз селище успішно розвивається і впевнено дивиться у майбутнє.